Bitte helft uns Taras und Ivanna nachhause zu bringen!
Taras, der nach 34 (!) Monaten im Einsatz an der Front im Osten der Ukraine keine Kraft mehr hat, braucht Hilfe..
Taras und Ivanna, meine beiden Liebsten, mussten bereits 3 unglaublich heftige Jahre durchstehen, mehr, als man sich hier vorstellen kann.. lasst es mich erklären:
die beiden leben in der eigentlich so schönen Ukraine, wo Taras 2015 den Streitkräften der Ukraine beigetreten ist, nachdem er den vorherigen Job verloren hatte. Es war ein Kind zu versorgen, Ivanna war damals 2 Jahre alt.
Als im Februar 2022 die Ukraine von den Russen umfassend attackiert wurde, ist das kleine Mädchen im Alter von gut 8 Jahren in eine Kinderbetreuung gekommen für Kinder, die vom Krieg betroffen sind. Taras selbst verteidigte sein Heimatland vom ersten Tag an gegen die unmenschlichen Aggressoren.
Nach einem Einsatz im Norden im Raum Charkiv verteidigte seine Einheit Bachmut in monatelangen Haus-zu-Haus-Kämpfen (über die alle in den Medien genug gelesen haben dürften). Irgendwann mussten sich die Verteidiger zurückziehen, um das Leben der Soldaten nicht weiter unnötig für zerbombte Stadtruinen auf´s Spiel zu setzen.
Die hart und aufopferungsvoll arbeitenden Männer waren dabei meist 16-18 (!) Stunden pro Tag im Einsatz, zumeist 7 Tage die Woche, mit seltenen freien Tagen, um sich kurz von dem zu erholen, was sie Tag für Tag aushalten mussten. Manchmal waren sie mehrere Tage und Nächte am Stück in Einsätzen, die es ihnen nicht einmal ermöglichten, etwas Schlaf zu bekommen, außer in kurzen Stunden vor Ort.
Ich habe mit ihm gezittert, gebangt und gebetet, nachts auf ein Lebenszeichen gewartet, große Erleichterung erlebt wenn er zurückkam (ich liebe die Worte „Liebling, ich bin wieder da“).
In dieser Zeit konnte Taras sein kleines Mädchen nicht besuchen, außer an einem einzigen Tag im Juni und 2 Stunden zu Weihnachten, und das, obwohl sie sich sehr lieben und sich sehr nahestehen.
Taras und seine Einheit waren danach an der Verteidigung von Chasiv Yar beteiligt, eine Stadt westlich von Bachmut, die von den Angreifern immer wieder brutal angegriffen wurde, sogar mit Thermalbomben bei Nacht, ich habe Drohnenvideos gesehen, fragen Sie nicht..
Damals hat Taras zum ersten Mal angedeutet, dass er so viele verwundete und tote Kollegen gesehen hat und dass er da draußen nicht sterben möchte. Aber meistens erzählte er nicht viel von dem, was er während seiner Einsätze gesehen hatte, um mich vor dem zu schützen, was er ertragen musste.
Wir begannen, einen Plan auszuarbeiten, um die beiden hierher nach Deutschland zu holen.
Taras versuchte, aus der Armee auszutreten, und schickte ein Kündigungsschreiben, das einfach ignoriert wurde und auf das er nie eine Antwort erhielt.
Deshalb wandte er sich an einen „Relocation Agent“, d. h. an eine Person, die schon einigen anderen Soldaten seiner Einheit geholfen hatte, die Armee zu verlassen.
Dieser Typ verlangte eine ganze Menge Geld... also gingen wir aufs Ganze!
All unsere Ersparnisse und noch mehr (wir nahmen einen Kredit auf) wurden zusammengelegt, um diesen tapferen Helden und unsere süße Tochter in Sicherheit zu bringen und ein Leben zu beginnen, in dem er mehr als nur ein paar wenige Stunden im Jahr mit seinem kleinen Mädchen und endlich auch wieder mit mir zusammen sein kann.
In der Zwischenzeit wurde Taras durch Artilleriebeschuss schwer verwundet und verlor fast einen seiner Arme. Nach einer Spezialoperation wurde er in kürzester Zeit an die Front zurückgeschickt, obwohl er noch nicht vollständig genesen war!
Wir kämpften immer noch um ein (inoffizielles) Ausreisedatum, das schließlich auf Ende Dezember 2024 festgelegt wurde und uns in der hoffnungsvollen Vorfreude hielt, so bald wie möglich zusammen zu sein.
Der große Tag kam, wir sprachen mit viel freudiger Erwartung, aber auch ängstlich miteinander. Taras war so glücklich, all diese Last hinter sich zu lassen und seinen letzten Dienst zu erfüllen. Wir hatten uns so sehr darauf gefreut, von nun an zusammen zu sein - aber der Tag, der unser glücklichster Tag werden sollte, wurde zu einem kompletten Albtraum!
In den nächsten 9 Tagen erhielt ich weder den ersehnten Anruf noch irgendein anderes Lebenszeichen, und sorgte mich immer verzweifelter um das Wohlergehen und sogar um das Leben meiner beiden Liebsten. Waren sie auf der grünen Grenze irgendwo in den Karpaten erfroren?
Am 10. Tag erhielt ich endlich die Nachricht, dass Ivanna in das Haus für Kinder zurückgekehrt und Taras bei dem Versuch, das Land zu verlassen, verhaftet worden war!
Ein sehr guter Freund von ihm konnte mich endlich nach all den schlimmen Tagen kontaktieren, Taras selbst hatte keine Möglichkeit mehr, mich zu erreichen, da man ihm das Telefon weggenommen hatte.
Wir versuchen jetzt verzweifelt, einen Anwalt für ihn zu organisieren, der auf Militärrecht spezialisiert ist und ursprünglich ein Honorar von 2.000 Dollar verlangt hat. Seinem guten Freund ist es gelungen, die Honorar-Forderung auf 1500 Dollar herunterzuhandeln.
Taras Freunde und ehemalige Kollegen haben bereits eine Sammlung in seiner Einheit gestartet, wir haben all unsere verbleibenden Ersparnisse zusammengeworfen, aber wir brauchen immer noch 600 mehr, um die Unterstützung des Anwalts zu bekommen.
Ohne diesen würde Taras eine Strafe von 5-10 Jahren Gefängnis wegen unerlaubten Entfernens vom Dienst drohen. Leider ist das Militär-Recht hier teilweise sehr streng, es können aber auch die bereits abgeleistete Dienstzeit und andere Faktoren mitberücksichtigt werden, wie z.B. dass Taras alleinerziehend ist. Eigentlich sollte bereits im letzten Jahr bereits ein Demobilisierungs-Gesetz erlassen werden, das genau diese Kriterien berücksichtigt, es wurde aber noch nicht verabschiedet.
Bitte helft uns, den Anwalt zu finanzieren, damit wir nicht noch mehr kostbare Jahre verlieren, nachdem Taras so viel geopfert hat, um sein Land und seine Lieben zu schützen!
Wenn wir viele kleine „Schneeflöckchen“ zusammenbringen, können wir es schaffen.
My loved ones live in Ukraine and they had to endure almost 3 badly tough years now! Let me explain our story..
Taras and his daughter Ivanna live in beautiful Ukraine where he joined the AFU (Armed Forces of Ukraine) in 2015. In the beginning of the full-scale-war the little girl was given in children-affected-by-the-war care just age 8. Taras was defending his home country bravely from day 1 on against the evil aggressor.
Later he was defending Bakhmut with his unit in house-to-house fighting over months. At some point they had to retreat to not sacrifice defenders lives unnecessarily for bombed-to-the-ground city ruins any longer.
These hardworking heroes were in duty at least 16-18 (!) hours per day, most of the time 7 days a week with rare days off to just recover from what they had to endure. Sometimes they had to stand multiple day-long - shifts not even enabling them to catch some sleep other than during rare hours out there within their missions…
.. leaving me waiting for some sign of life nightly and emotional relief when he returned (just love the words “Sweetheart, am back..”).
At that time Taras was not able to visit his little girl except one day in June and 2 hours for Christmas day despite they love each other so much and are very close.
Taras and his unit was involved in the defense of Chasiv Yar from that time on, brutally attacked by the invader over and over again, even with thermal bombs at night, I´ve seen drone videos, don´t ask..
At that time he first hinted that he had seen so many colleagues wounded and dead and that he would not want to die out there. But most of the time he did not tell a lot about what he had seen during his missions to protect me from what he had to endure.
We started to work on a plan to bring the two of them over here to Germany.
Taras tried to resign from the army and sent a resignation letter which was just ignored and he never got a reply.
That´s why he talked back on an “relocation agent”, meaning a person who had helped some other soldiers from his unit to leave before.
This guy asked for quite a lot of money.. so we went all in!
All our savings and more (taking out a loan) were combined to get this brave hero and our sweet daughter out there to safety to start a life where he can be with his little girl more than some rare hours per year!
In the meantime Taras got severely wounded by artillery shelling and almost lost one of his arms.. after a specialized surgery he was sent back to frontline in a very short amount of time, even not fully recovered!
We still were struggling to get a leaving date that finally was set at the end of December 2024 leaving us happy to be together soonest..
The big day arrived, we talked back with a lot of delightful anticipation but anxious as well. Taras was so happy to leave all that load behind and to have his last service fulfilled. We were so much looking forward to being together from now on - but the day that was meant to be our happiest day turned into a complete nightmare!
For the next 9 days onwards I did not get the eagerly awaited phone call nor any other sign of life, leaving me more and more deeply desperate about the well-being and even lives of my two precious sweethearts.
At day 10 I finally got the news that Ivanna was brought back to the kids house and Taras had been arrested while trying to leave the country!
A very good friend of him was able to contact me after all that really bad days, Taras himself did not have the chance to reach out to me anymore as they took away his phone.
We are now desperately trying to organise a lawyer for him who specialises in military law and was asking for $2,000. His good friend has managed to negotiate to reduce the fee to 1500 dollars!
Taras friends and former colleagues already started a collection in his former unit, we use all our savings again, but still we need 600 more to get the lawyers support.
Without that Taras would face a sentence from 5-10 years in prison for going AWOL ..
Please help us to fund that lawyer that we don´t loose so many more precious years after all he has sacrificed to protect his country and loved ones!
When we bring together lots of little `snowflakes´, we can do it..
Мої близькі живуть в Україні, і їм довелося пережити майже 3 важких роки! Дозвольте мені пояснити нашу історію.
Тарас та його донька Іванна живуть в прекрасній Україні, де він вступив до лав Збройних Сил України (ЗСУ) у 2015 році. На початку повномасштабної війни маленьку дівчинку, якій було лише 8 років, віддали в притулок для дітей, які постраждали від війни. З першого дня Тарас мужньо захищав рідну країну від злого агресора.
Пізніше він разом зі своїм підрозділом кілька місяців обороняв Бахмут, ведучи бої «від хати до хати». У якийсь момент їм довелося відступити, щоб більше не жертвувати життями захисників за розбомблені вщент руїни міста.
Ці працьовиті герої перебували на службі щонайменше 16-18 (!) годин на добу, здебільшого 7 днів на тиждень з рідкісними вихідними, щоб просто оговтатися від пережитого. Іноді їм доводилося чергувати по кілька діб поспіль, не маючи змоги навіть поспати, окрім рідкісних годин, коли вони перебували на завданнях...
...залишаючи мене вночі чекати якихось ознак життя і емоційного полегшення, коли він повертався (просто обожнюю слова «Кохана, я повернувся...»).
У той час Тарас не мав можливості відвідати свою маленьку донечку, окрім одного дня в червні та 2 годин на Різдво, хоча вони дуже люблять один одного і дуже близькі.
Відтоді Тарас зі своїм підрозділом був задіяний в обороні Часів Яру, який раз по раз піддавався жорстоким атакам окупанта, навіть з тепловими бомбами вночі, я бачив відео з дронів, не питайте...
Тоді він вперше натякнув, що бачив стільки поранених і загиблих побратимів, що не хотів би там загинути. Але здебільшого він не розповідав багато про те, що бачив під час своїх місій, щоб захистити мене від того, що довелося пережити йому.
Ми почали працювати над планом, як перевезти їх обох сюди, до Німеччини.
Тарас намагався звільнитися з армії і відправив рапорт про звільнення, який просто проігнорували, і він так і не отримав відповіді.
Тому він звернувся до «агента з переселення», тобто до людини, яка допомогла іншим солдатам з його частини звільнитися раніше.
Цей хлопець попросив досить багато грошей... тож ми пішли ва-банк!
Всі наші заощадження і навіть більше (взяли кредит) були об'єднані, щоб вивезти цього хороброго героя і нашу милу донечку в безпечне місце, щоб почати життя, де він зможе бути зі своєю маленькою донечкою більше, ніж кілька рідкісних годин на рік!
Тим часом Тарас отримав важкі поранення під час артилерійського обстрілу і ледь не втратив одну руку... Після спеціалізованої операції його відправили назад на фронт за дуже короткий проміжок часу, навіть не повністю одужавши!
Ми все ще боролися за дату від'їзду, яка нарешті була призначена на кінець грудня 2024 року, і ми були щасливі, що незабаром будемо разом...
Великий день настав, ми розмовляли з радісним очікуванням, але також і з тривогою. Тарас був такий щасливий, що залишає весь цей вантаж позаду і виконує своє останнє служіння. Ми з нетерпінням чекали, що відтепер будемо разом - але день, який мав стати нашим найщасливішим днем, перетворився на суцільний кошмар!
Протягом наступних 9 днів я не отримала ні довгоочікуваного телефонного дзвінка, ні будь-яких інших ознак життя, що змусило мене все більше і більше впадати у відчай за благополуччя і навіть життя моїх двох дорогоцінних коханих.
На 10-й день я нарешті отримала звістку, що Іванну привезли назад до дитячого будинку, а Тараса заарештували при спробі покинути країну!
Його дуже хороший друг зміг зв'язатися зі мною після всіх цих дійсно поганих днів, сам Тарас більше не мав можливості зв'язатися зі мною, оскільки у нього забрали телефон.
Зараз ми відчайдушно намагаємося організувати для нього адвоката, який спеціалізується на військовому праві і просить $2,000. Його хороший друг зумів домовитися про зниження гонорару до 1500 доларів!
Друзі та колишні товариші по службі Тараса вже почали збір коштів у його колишній частині, ми знову використовуємо всі наші заощадження, але нам все ще потрібно ще 600 доларів, щоб отримати підтримку адвоката.
Без цього Тарасу загрожує покарання у вигляді 5-10 років позбавлення волі за дезертирство.
Будь ласка, допоможіть нам оплатити послуги адвоката, щоб ми не втратили ще стільки дорогоцінних років після всього, чим він пожертвував, захищаючи свою країну та своїх близьких!
Коли ми об'єднаємо багато маленьких «сніжинок», ми зможемо це зробити...
Updates
Spendensammler
Spendenaktion organisiert von:
